Життя – найвища цінність на Землі,
Життя народжує любов, надію, віру, радість.
Життя – все те, що в світі є.
А ще – дитинство, юність, зрілість і почесна старість…
Дитинства світ – світ безтурботний,
Світ розмаїття, сонця і тепла.
Це школа, друзі, мрії, кольорові різнобарвні сни.
Це час, коли шлях до мети будуєш ти.
І ось поріг дорослого життя –
Реальність, міфи, сьогодення, майбуття.
І юності пора вже заглядає
З омріяним коштовним завтра.
Й так хочеться найкращого, як в раю,
Та й ще щоб зразу і багато.
Думками прагнемо туди,
Де хтось сказав: «Там так цікаво!
Там диво, казка, чудеса,
А тут все так невиразно і тьмяно».
Здається, що життя – це гра,
В якій так легко всіх перемагати.
Й так хочеться від нього
Все найкраще і найпривабливіше брати.
Здається, що десь там, так легко відшукати,
Все те, що тут недодала Вкраїна-мати.
Що зорепадом долари впадуть у жменю,
Фортуна і удача сама сховається в кишеню.
Що журавель у небі курличе лиш для тебе,
Синиця у руці – навіщо вона треба?
Ось так наївність і спокуса,
Уразливість або обставини життя
Примушують забути – добре там, де нас нема.
Бо, іноді, здається – за кордоном
Життя – заграва, необмежені можливості та зорепад ідей,
Там грошей листопад і щастя пік!
Та міфи всі розсіюються вкрай,
Коли попереду пітьма, розвіяні надії,
Прірва, горе  і тупік….
Реальність враз втрачає всі сліди:
«Це може бути хтозна з ким, та не зі мною!»
І що робити? Куди бігти? Куди йти?
Землі не бачиш під собою.
І настають безкраї сірі будні, без життя,
Здається, що світ затьмарило і що немає вороття.
Навкруг все чорне, незнайоме, без душі….